ЖИТНЯ́К¹, а́, ч., розм. Житній хліб. Мирон краяв ножем ячні паляниці і кислий житняк (Кучер, Пов. і опов., 1949, 69); Він витяг житняк і тараню з кишені І, ділячись з братом, поїв нашвидку (Перв., II, 1958, 296).

ЖИТНЯ́К², у́, ч. (Аgrоруrит Gаеrіп.). Кущова багаторічна трава родини злакових, що використовується як корм для тварин. Найбільш підходящими компонентами багаторічних пасовищ для овець є житняк, люцерна жовта, типчак (Рослин. Нижн. Придніпр., 1956, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 533.