ЖИЛИ́Й, а́, е́, рідко. Пристосований, признач. для життя людей. Вони бігали, наклеювали скрізь великі і маленькі папірці: і на жилих будинках, і на воротях заводів і фабрик (Ів., Вел. очі, 1956, 20); Кожного року вводиться в експлуатацію багато десятків тисяч нових упорядкованих жилих будинків (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 112); // В якому живуть люди. Фельдфебель повертається до жилого кутка теплушки: — Налий випити, Рудольф… (Ю. Янов., І, 1954, 187); На жилій палубі і в кубриках, де розмістилася команда есмінця «Стремительный», гостро пахло ліками (Кучер, Чорноморці, 1956, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 529.