Про УКРЛІТ.ORG

жила

ЖИ́ЛА1, и, ж,

1. Судина, по якій тече кров у тілі людини чи тварини. Кров швидше в жилах поплила у нього (Фр., XIII, 1954, 56); На шиї й підборідді ясніше проступали синюваті старечі жили (Кучер, Чорноморці, 1956, 394); * Образно. Мов підкріплююче вино, По жилах міста ллється праця (Рильський, І, 1956, 333); * У порівн. Бурлить телефон, Аж дмуться червоні дроти, наче жили (Бажан, Роки, 1957, 134).

2. Міцна сполучна тканина, що прикріплює мускули до кісток; сухожилля. Висіли.. баранячі туші, з синіми жилами, з білим застиглим салом (Коцюб., II, 1955, 124).

◊ Вимо́тувати (ви́мотати) жи́ли див. вимо́тувати; Висо́тувати (ви́сотати) жи́ли див. висо́тувати; Кров застига́є (засти́гла, холо́не, захоло́ла) у (в) жи́лах — кого-небудь охоплює почуття страху, сильного переляку. Модель [біплана] здригнулась у повітрі й клюнула. Серце мов обірвалось, застигла на мить кров у жилах (Донч., І, 1956, 72); [Едіта:] Кров мені холоне в жилах, як я дивлюсь на «іграшки» такі (Л. Укр., III, 1952, 33); Оста́нні жи́ли тягну́ти — забирати всі кошти. — Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить [дочка] цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (Козл., Сонце.., 1957, 71); Розлива́тися (ли́тися) по жи́лах — охоплювати весь організм. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю (Коцюб., І, 1955, 340); Тяг[ну́]ти́ (повитяга́ти, витя́гувати, витяга́ти, ви́тягти і т. ін.) [всі, чима́ло] жи́ли (жил) — мучити, експлуатувати кого-небудь, знущатися над кимсь. [Хмельницький:] Тебе, старого Тура, на катування, щоб з тебе тягли жили, залізом і вогнем пекли, здирали шкуру, — ні, ніколи (Корн., І, 1955, 243); Робітники вболівали за ці підприємства, дарма, що чимало жил повитягали з них капіталісти, чимало за своє життя вони тут сажі наковтались ради чиїхось прибутків (Гончар, III, 1959, 425); Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 28).

3. гірн. Тріщина земної кори, заповнена якоюсь гірською породою, а також сама гірська порода в тріщині. Він [Ф. М. Чернишов] знайшов металічні жили і ар-темівську сіль (Видатні вітч. географи.., 1954, 110); По вичерпанню головної жили.. Герман велів гнати штольні за ходом тих менших жил (Фр., VIII, 1952, 411).

4. техн. Окремий провід кабеля. На проводах лінії спостерігається вібрація, яка може викликати перелом жил проводу (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 6).

ЖИ́ЛА2 , и, ж., розм. Скупа, жадібна до грошей людина. — Ну, годі, годі, не журіться, — почав батюшка, раптом змінивши тон, — чи ви вже справді думаєте, що я такий жила? Ось приходьте сього вечора, то ми з вами обрахуємось (Л. Укр., III, 1952, 575).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 529.

вгору