ЖИ́ЖА, и, ж., дит. Вогонь; щось гаряче; те, що обпікає. Дитина хукає на жижу (Котл., І, 1952, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 528.