ЖИВО́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до живі́т 1. Літом день у день напихали [хлопчики] собі животики недозрілими овочами (Фр., IV, 1950, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 527.