ЖАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до жаха́тися. Микула зрозумів і жахнувся батькових слів (Скл., Святослав, 1959, 17); Я жахнувся, немовби ось тут коло мене вдарив грім (Фр., IV, 1950, 293); Що се чорне ворушиться в снігу?.. Враз коні жахнулись і сіпнули вбік — Вовки! — подумав Василько (Коцюб., І, 1955, 82); * Образно. Проглянув був місяць скорботний з-за лип, Поглянув — жахнувся й сховався углиб (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 87); * У порівн. Стрепенулася [плакуча верба], мов жахнулась чогось, — затріпотіла вся (Баш, Надія, 1960, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 514.