ЖАР-ПТИ́ЦЯ, і, ж., нар.-поет. Казковий птах із сліпуче виблискуючим золотавим, мов жар, пір’ям. Пригадав [Микола] той дивний сон, що колись снився йому.., ту дивну жар-птицю, що ніби співала Нимидориним голосом (Н.-Лев., II, 1956, 257); Жар-птиця легко гойдалася на гілці, розпустивши віялом свій вогненний хвіст (Донч., IV, 1957, 204); * Образно. А скоро на півдні.. Підніметься сяйво Нової жар-птиці, Нової будови — Каховської ГЕС (С. Ол., Вибр., 1959, 26); * У порівн. Сонце підбилось над обрій і палало на небосхилі, мов тисячопера жар-птиця (Дмит., Наречена, 1959, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 511.