Про УКРЛІТ.ORG

жалісний

ЖА́ЛІСНИЙ, а, е.

1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч., III, 1956, 236); // Сповнений суму; сумовитий, журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Н.-Лев., IV, 1956, 107); [1 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж плакати хочеться (Фр., IX, 1952, 94).

2. Схильний до співчуття; співчутливий. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирний, II, 1954, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 504.

вгору