Про УКРЛІТ.ORG

жалючий

ЖАЛЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Який має властивість жалити. — Варимо борщик з зіллям, картоплею і бурячками, — відповіла Орися, продовжуючи рвати жалючу кропиву (Автом., Так народж. зорі, 1960, 228).

2. перен. Дошкульний, різкий. Страшилася [вона] його важких кулаків, його очей, його жалючих докорів і лайки (Шиян, Баланда, 1957, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 507.

вгору