ЖАЛКИ́Й, а́, е́.

1. Який жалить, завдає болю; пекучий. Відомо, що жалкі волоски кропиви містять мурашину кислоту (Лікар. рослини.., 1958, 123); Змиває [слина] із слизової оболонки порожнини рота кислі, їдкі, жалкі та інші непридатні речовини, які потрапили в неї (Метод. викл. анат., 1955, 130).

2. перен. Дошкульний. П’є, гуляє [Максим]; з шинкаря насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Мирний, II, 1954, 114).

3. рідко. Те саме, що жа́лісний 1. Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болізний [болісний] (Вовчок, І, 1955, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 505.