ЕФЕ́С, а, ч. Держак холодної зброї (шаблі, шпаги і т. ін.). Штаб-ротмістр випростався, ствердів, завченим рухом кинув руку на ефес шаблі, вириваючи її з піхов (Стельмах, Хліб.., 1959, 654).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 492.