ЕФЕМЕ́РНІСТЬ, ності, ж., книжн. Абстр. ім. до ефеме́рний. Може, вперше в житті головний отаман [Петлюра] в пропахлих кухнею покоях «Бристолю» почув ефемерність своєї влади (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 492.