ЕТЮ́ДНИК, а, ч.

1. Папка або плоска скринька для зберігання етюдів (у 1 знач.). Товстун тримав в одній руці плоского дерев’яного ящичка, — як потім довідалася Ганна, — етюдник (Коз., Сальвія, 1956, 80).

2. Невелика дошка, на якій живописець розміщує папір, полотно, коли малює етюди. Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками, папером, теками й чемоданами злазять на перон (Ю. Янов., І, 1958, 592).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 492.