ЕСТО́НЦІ, ів, мн. (одн. есто́нець, нця, ч.; есто́нка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Естонської РСР. Корінне населення Прибалтики — латиші, естонці, карели — бачило в росіянах своїх визволителів від шведського іга і допомагало їм (Іст. СРСР, І, 1957, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 489.