ЕСТЕТИ́ЗМ, у, ч.

1. Надмірна пристрасть до ефектних зовнішніх форм у мистецтві і нехтування ідейним змістом; формалізм в естетиці. Я не закликаю художників ні до абстракції, ні до індивідуалістичного естетизму, але я глибоко переконаний, що треба розширювати творчі межі соціалістичного реалізму (Довж., III, 1960, 113).

2. Схильність до краси, до чого-небудь естетичного. Деякі критики.. закидали С. Антонову зайвий естетизм, милування природою (Рад. літ-во, 1, 1964, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 488.