ЕРО́ЗІЯ, ї, ж,

1. геол. Руйнування грунту, гірських порід водою, льодом або вітрами. Ерозія грунтів, тобто руйнування їх водою і вітром, завдає величезної шкоди людству (Наука.., 8, 1959, 28).

2. техн. Руйнування металу або поверхні металевих виробів під дією механічних факторів або електричних розрядів. Явище руйнування металу іскрою називається електричною ерозією (Курс фізики, III, 1956, 133).

3. мед. Порушення цілості епітеліального шару шкіри або слизових оболонок під впливом різноманітних подразників.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 486.