ЕПОХА́ЛЬНИЙ, а, е, книжн. Який становить епоху, знаменує собою епоху (у 1 знач.); важливий, визначний. Історичні рішення XX, XXI і XXII з’їздів КПРС, нова Програма Комуністичої партії — це епохальний вклад у розвиток марксистсько-ленінської теорії (Ком. Укр., 4, 1962, 51); Франко дорікав тій частині галицької інтелігенції, яка виявляла обмежений інтерес до епохальних відкриттів у природознавстві (Наука.., 8, 1956, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 485.