ЕМІГРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами. —Одно зостається — або в сіті до павука, або еміграція до Бразілії (Коцюб., III, 1956, 37); — Він-то і підбивав людей записуватися на еміграцію. От і послухались його і подалися з Марією у чужі землі (Рибак, Час.., 1960, 88).

2. Перебування за межами батьківщини внаслідок такого переселення. В еміграції Ілліч, як і раніше, організовано працював, уважно вдивлявся в кожну дрібницю, ..умів дивитися правді у вічі, якою б гіркою вона не була (Веч. Київ, 1.Х 1968, 2); Ходив [канадець] по селі і чванився тим, що з шістьох односельчан, які з латками поїхали в еміграцію, він один повернувся з грішми (Вільде, Сестри.., 1958, 7)

3. Збірн. до емігра́нт. Відмовившись від політичної боротьби, не зв’язуючись ні з якими запроданцями, яких було дуже багато серед жовто-блакитної еміграції, Олесь з ненавистю засуджував войовниче політиканство українських буржуазних націоналістів (Рад. літ-во, 1, 1958, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 477.