ЕМПІ́РИК, а, ч.

1. Послідовник, прихильник емпіризму (у 1 знач.).

2. книжн. Прибічник емпіризму (у 2 знач.). [Карташов:] Ви, справді, ..інтуїст, емпірик-дедуктивіст (Довж., І, 1958, 480).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 478.