ЕМБЛЕ́МА, и, ж. Умовне, символічне зображення якого-небудь поняття, ідеї. З балконів звисали зелені прапори з білим голубом — емблемою миру (Тич., III, 1957. 367); Емблема лісівника — два схрещених золотих дубових листки — викликає в народі пошану (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 476.