ЕМАЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч. Майстер, що займається емалюванням чого-небудь. Першими у боротьбу за економію включилися емалювальники (Веч. Київ, 25.III 1958, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 475.