Про УКРЛІТ.ORG

елементарний

ЕЛЕМЕНТА́РНИЙ, а, е.

1. Який стосується тільки основ чого-небудь; початковий. Згадав [Микола], як він захопився літературою нового життя та як учив елементарної грамоти свою хирляву небіжку-дружину… (Досв., Вибр., 1959, 16); Етнографові, що вивчає народне житло, потрібні хоч би елементарні знання з архітектури та мистецтвознавства (Рильський, III, 1956, 162).

2. перен. Який не становить труднощів, нескладний; найпростіший. Ніякої особливої ініціативи не виявляв [Сиволап], хоч свої елементарні обов’язки виконував по-чиновницькому точно (Ткач, Плем’я… 1961, 180); Елементарне запитання; Елементарний приклад; // Зрозумілий кожному без усяких пояснень. Не знає [Княжевич] навіть елементарної ввічливості (Коцюб., III, 1956, 152); — Це ж річ абсолютно неможлива є, щоб експедиція не знала, куди йде газета… Та то ж елементарна річ є (Вишня, І, 1956, 228).

3. перен, Найнеобхідніший, основний. Про п. Стефаника не знаю, окрім його творів, нічого, а воно годилось би хоч елементарні біографічні звістки подати (Л. Укр., V, 1956, 292); Реакція польської окупації, розгул пілсудчиків, ..цинічне нехтування елементарних прав громадянина..все це, річ ясна, не могло не викликати протидії серед молодого покоління (Вільде, Сестри.., 1958, 171).

4. хім. Пов’заний із визначенням складу елементів у чому-небудь і їх співвідношення між собою. Елементарний склад.

5. фіз. Найменший з відомих, наявних. Елементарні частинки космічного випромінювання мають дуже високу енергію (Наука.., 10, 1960, 15); Елементарні електричні заряди.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 473.

вгору