ЕЛЕКТРОМАГНІ́Т, у, ч., фіз. Пристрій, що набуває магнітних властивостей під час проходження по його котушці електричного струму. Найпростіша форма електромагніту — залізний сердечник, вміщений всередині котушки з ізольованого дроту (Фізика, II, 1957, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 470.