ЕЛЕКТРИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до еле́ктрика. Саме потреби практики спонукали вчених зайнятися вивченням магнітних і електричних явищ (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 8); Марійка розповіла, скільки електричної енергії даватиме нова гідростанція (Донч., V, 1957, 346); // Який дає електрику (у 2 знач.). Електричний генератор; Електрична батарея; Електрична станція; // По якому проходить електричний струм. Зрубані стовпи з електричними проводами лежать поперек вулиці (Кучер, Чорноморці, 1956, 145).

2. Який діє за допомогою електрики. Написавши до тебе одкритку, сідаю в електричний трамвай і їду на край міста (Коцюб., III, 1956, 350); Дзвінко співа електрична пила (Мур., Ідуть.., 1951, 175); //Який утворюється електрикою. Погасивши електричне світло і лігши на широку софу.., я довго дивилась на смуги місячного світла (Л. Укр., III, 1952, 576).

∆ Електри́чна дуга́ див. дуга́.

3. Який має органи, що утворюють електричні розряди. Де пропливають електричні скати, Де гнізда в’ють крикливі баклани, Унукам любить він оповідати (Рильський, І, 1956, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 468.