ЕЛАСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Здатний легко гнутися, розтягуватися і повертатися до попередньої форми; гнучкий, пружний. В результаті відлежування волокно вбирає вологу з навколишнього повітря, стає еластичним, більш пружним і не рветься під час обробки (Техн. культ., 1956, 191).

2. перен. Позбавлений різкості; плавний. По дорозі стрічались дівчата .. з свіжим овалом обличчя, еластичними рухами тіла (Коцюб., II, 1955, 284); Еластичним кроком вийшов [Безбородько] на вулицю (Вільде, Сестри.., 1958, 217).

3. перен., книжн. Який легко змінюється і пристосовується до певних умов, обставин. Натура того чоловіка була дуже еластична (Фр., VIII, 1952, 225); — Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону, наша тактика повинна бути гнучкою, що відповідає моментові (Петльов., Хотинці, 1949, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 466.