ЕКСЦЕ́НТРИК¹, а, ч.

1. Артист, що виконує ексцентричні номери. Приємну різноманітність вносять у програму [цирку] музикальні ексцентрики (Літ. газ., 20.ХІІ 1960, 4).

2. заст. Людина з химерами, примхами, дивацтвами.

ЕКСЦЕ́НТРИК², а, ч., техн. Металевий диск, у якого вісь, навколо якої він обертається, міститься збоку. Вузол кривошипа [жатки] складається з литого корпусу, в якому на двох шарикових підшипниках обертається валик ексцентрика (Зерн. комбайни, 1957, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 466.