ЕКСТРАВАГА́НТНИЙ, а, е, книжн. Який привертає увагу своєю незвичайністю, своєрідністю і не відповідає загальноприйнятим звичаям, нормі, моді. Швидко і звично стала вона одягати свій костюм, — на диво сміливий і екстравагантний (Собко, Запорука.., 1952, 94); // Незвичайний, чудний, химерний (про людину). Софі розсміялася: — Ви вважаєте мене екстравагантною? Так не забудьте ж, що я виховувалася в Парижі… (Бурл., Напередодні, 1956, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 465.