ЕКСТЕ́РН, а, ч.

1. Особа, що складає іспити при якому-небудь учбовому закладі, не навчаючись у ньому.

2. у знач. присл. ексте́рном. Не навчаючись в учбовому закладі. Склавши екстерном екзамени на атестат зрілості, він [О. Г. Шліхтер] вступає до Харківського університету (Наука.., 12, 1958, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 465.