ЕКСПЕ́РТ, а, ч. Фахівець, що робить експертизу. Обвинувачений має право.. задавати запитання іншим обвинуваченим, свідкам, експертам і т. д. (Рад. суд, 1951, 56); Після детальних обчислень, зроблених різними експертами, управління будівництва погодилося з професором (Трубл., III, 1956, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 462.