ЕКСИКА́ТОР, а, ч., спец. Скляний товстостінний прилад для повільного висушування або для збереження речовин, що легко вбирають вологу з повітря.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 460.