ЕКЗАЛЬТО́ВАНИЙ, а, е, книжн.

1. Який перебуває в стані екзальтації. Новоприбулий дивився.. переляканим поглядом на екзальтованого широкоплечого матроса з добрим обвітреним вилицюватим лицем (Трип., Дорога.., 1944, 73); // Який виражає екзальтацію. Екзальтовані обличчя.

2. Пройнятий екзальтацією, викликаний нею. Тяжкі, екзальтовані звинувачення на свою адресу і роздумування про право на щастя вразили мене (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 455.