ЕВКАЛІ́ПТ, а, ч. Вічнозелене швидкоростуче дерево родини миртових, деревина та листя якого використовуються в промисловості та медицині. В австралійських саванах пануючими деревами є могутні евкаліпти і трав’яні дерева (Фіз. геогр., 5, 1956, 142); Евкаліптам жарко — роздягаються, скидають з себе кору, і вона лежить тут же, під деревами, мов одяг на пляжі (Руд., Остання шабля, 1959, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 453.