ЕВЕ́НИ, ів, мн. (одн. еве́н, а, ч.; евенка, и, ж.). Народність, яка живе на узбережжі Охотського моря і в північних районах Якутії (в Якутській АРСР, в Чукотському і Коряцькому національних округах); орочі. Люди враз перестали бути страшними, і Юра зрозумів, що це евени, або, як самі вони себе звуть, орочі (Багмут, Щасл. день.., 1959, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 452.