ДІТОВБИ́ВСТВО, а, с. Вбивство, знищення дітей. Вихопившись з тачанки, Ганна з затиснутим револьвером в руці кинулась в саму гущу бандитів: — Не смійте! Припиніть дітовбивство! (Гончар, Таврія.., 1957, 551); Меланя й Марта з вереском кинулись до чоловіків, — спинити, не допускати до дітовбивства (Смолич, Мир.., 1958, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 310.