ДІЙОВИ́Й, а́, е́. Здатний активно діяти; здатний робити вплив на що-небудь. З кожним роком рух народів за мир посилюється, стає більш дійовим (Укр. іст. ж., 2, 1960, 50); Партія розглядає інспекції народного контролю як дійове.. знаряддя залучення широких народних мас до керування справами держави (Програма КПРС, 1961, 91).

Дійова́ осо́ба: а) учасник якої-небудь події, справи. Генерал безліч знає історій про село, про свої юнацькі роки.. В кожній історії генерал сам брав участь, факти всі перевірені, дійові особи не вигадані (Ю. Янов., І, 1958, 340); б) персонаж, герой драматичного твору. О. Корнійчук показав дійових осіб у гострому конфлікті. Зіткнення.. двох характерів — Огнєва та Горлова — і становить основу сюжету п’єси [«Фронт»] (Укр. рад. драма, 1957, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 302.