ДІДУГА́, и́, ч. Те саме, що дідуга́н. Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся, як дуга (Котл., II, 1953, 11); Старий дідуга, В селі найстарший чоловік, На могилку.. грудьми приник(Фр., X, 1954, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 299.