ДІДИ́ЗНА, и, ж., заст. Те саме, що діді́вщина. — Ми таки кривдянські Посмітюхи з дідів і прадідів, — знов сказав Микола. — Наша батьківщина й дідизна, і наша держава в Кривді (Н.-Лев., II, 1956, 254); — Аби ж пощастило йому мати хоч половину дідизни (Стельмах, Хліб.., 1959, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 299.