ДІАТОНІ́ЧНИЙ, а, е. Розташований у порядку інтервалів нормального звукоряду; який послідовно по ступенях переходить від ладу до ладу. Стародавні греки уподібнювали сім звуків діатонічного звукоряду семи кольорам райдуги (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 296.