ДІАПАЗО́Н, у, ч.

1. Сукупність звуків різної висоти, які може брати голос або музичний інструмент. Це цілком викінчена оперна співачка [Олена Петляш] з сильним і великим щодо діапазону драматичним сопрано, яким вона вміло володіє (Минуле укр. театру, 1953, 66); Він на цілих дві октави підняв свій голос. Я досі не знав, що він має такий великий діапазон (Л. Янов., І, 1959, 440).

2. чого, перен. Обсяг, поширення або розмір чого-небудь. Творчість Шевченка дивує широтою діапазону, багатством жанрів і форм (Корн., Разом із життям, 1950, 17); У мартенівських печах виплавляють сталь, що має широкий діапазон застосування (Наука.., 1, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 295.