ДІАМА́НТ, а, ч.

1. Дорогоцінний камінь — алмаз, штучно огранений і відшліфований; брильянт. Деякі дами були в діамантах, декольтовані, мов на бал (Л. Укр., III, 1952, 621); На фіолетовому оксамиті лежав золотий перстень. Маленькими зірочками виблискували на ньому три діаманти (Бойч., Молодість, 1949, 187); * Образно. Се ж голод серця гнав тебе за тим, у кого в очах діаманти ясні, ..а кучері були, мов грона рясні (Л. Укр., 1, 1951, 284); * У порівн. Пишна вечірня зірка засяла на голові в Зірниці між пахучими рожами її вінка, мов блискучий діамант (Н.-Лев., IV, 1956, 10).

2. Вид дрібного друкарського шрифту.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 295.