ДІАЛЕКТИ́ЧНО. Присл. до діалекти́чний 2. Треба не тільки констатувати факт, а діалектично з’ясувати його (Донч., І, 1956, 370).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 294.