ДЮ́КЕР, а, ч., спец. Напірний водовід або газовід, що прокладається під руслом річки, по схилах та дну яру, під залізницею чи дорогою. Якщо необхідно пересікти канал іншим каналом або дорогою, воду передають дюкером, що являє собою бетонну або металеву трубу (Колг. енц., І, 1956, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 449.