ДУХОБО́РИ, ів, мн. (одн. духобо́р, а, ч.; духобо́рка, и, ж.). Християнська секта, що заперечує обрядність та догми православної церкви (виникла в Росії у другій половині XVIII ст.). В Канаді живе близько 20 тис. духоборів, які 1898 р., рятуючись від переслідувань царського уряду за релігійні переконання, переселились сюди з Росії (Рад. літ-во, 5, 1958, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 444.