ДУХМЯ́НІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до духмя́ний. А молоде лискуче листя березових кіс весняною духмяністю своєю будило в душах такий свіжий подих молодості! (Вол., Місячне срібло, 1961, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 444.