Про УКРЛІТ.ORG

дурницею

ДУРНИ́ЦЕЮ, присл., рідко. Те саме, що даре́мно. — Ох, бабусечко! І морено, й мучено нас — та все дурницею. І те вчи, і друге, й десяте, й п’яте… товчи та товчи (Вовчок, І, 1955, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 440.

вгору