ДУРИ́ЦЯ, і, ж., діал. Дурман. * У порівн. Голова крутиться, немов від дуриці (Фр., VIII, 1952, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 438.