ДУПЛИНА́ТИЙ, а, е, діал. Дупластий. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий (Чуб., V, 1874, 901); Стара верба дуплината віти перекинула мало не через увесь шлях (Вас., І, 1959, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 437.