ДУ́ЛЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ду́ля. У саду да під дулькою Сидів голуб із голубкою (Чуб., V, 1874, 33); Часом батьки невтішної хатньої науки діток навчають. Починається це навчання з маленького, грайливого: — Покажи мамі дульку!.. (Ковінька, Кутя.., 1960, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 434.