Про УКРЛІТ.ORG

дужчий

ДУ́ЖЧИЙ, а, е. Вищ. ст. до ду́жий. [Герасим:] Виходь, поміряємося, чий батько дужчий (Мирний, V, 1955, 84); Він схопив за чуба Змія, Чуб на руку намотавВтричі дужчим Змія став (Перв., Райдуга.., 1960, 170); Плач стає дужчий (Л. Укр., II, 1951, 144); Твою ми пісню чуєм на будові ще дужчу, голоснішу, ніж колись (Гонч., Вибр., 1959, 125); Після бур ми ще дужчими стали (Сос., Щоб сади.., 1947, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 433.

вгору