Про УКРЛІТ.ORG

дужо

ДУ́ЖО, рідко. Присл. до ду́жий 2; вищ. ст. ду́жче. Юнаки й дівчата крокували,.. дужо вимахуючи руками (Чаб., Балкан, весна, 1960, 326); Співала ж [Оксана Петрусенко] дзвінко, дужо, незрівнянно, А голос бувіз щирого срібла! (Тич., II, 1957, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 433.

вгору